Репортер » Новини » Цього року Вадиму Бойку виповнилося б 55...

Цього року Вадиму Бойку виповнилося б 55...

5-11-2017, 06:54
 (голосів: 0)
Цього року Вадиму Бойку виповнилося б 55...
Але йому назавжди - лише 29.
Саме в цьому віці життя талановитого журналіста й принципового народного депутата від Кременчука зупинило жорстоке вбивство.
Злочин не розкрито по сьогодні


5 листопада нашому землякові, журналістові, старшому редактору молодіжної студії "ГАРТ", народному депутату від Кременчука Вадимові Бойку мало б виповнитися 55 років. Однак, жахливий вибух, що пролунав у його квартирі 14 лютого 1992 року обірвав молоде житття.

Усього лише 29 років було Вадимові, коли він віддав найдорожче в обмін на свободу країни. В обмін на справедливість. По сьогодні не встановлені ні замовники, ні виконавці цього жахливого злочину. Хоча дуже багато політиків, особливо напередодні чергових виборів, били себе в груди й обіцяли "докопатися до істини".

Версій причин загибелі Вадима кілька. Однак, усі вони пов'язані з його професійною діяльністю журналіста. Адже він був не лише принциповим, а й безстрашним. Піднімав найсерйозніші теми: правда про Чорнобиль, корупція у вищих ешелонах влади, злочини радянської тоталітарної системи. Кажуть, напередодні загибелі він цікавився, куди могли подітися мільйони радянських карбованців, так зване "золото КПРС" після розвалу Союзу.
На жаль, слідство не просто не дало відповіді на питання стосовно замовників убивства Вадима Бойка, але навіть не розглядало жодної найбільш ймовірної версії, обмежившись ствердженням про трагічну випадковість, спричинену вибухом телевізора...

".. Він не поступився принципами,
показав все в кольорі й
такої кількості синьо-жовтих прапорів у Києві
Україна і світ після 1920 року не бачили!"


Цього року Вадиму Бойку виповнилося б 55...

"16-19 січня 1990 р. мені довелося бути у відрядженні в Києві, де в інституті післядипломної освіти ділився з керівниками відділів освіти, директорами шкіл власним досвідом роботи політ-клубу щодо формування громадянської позиції у молоді, свободі слова, демократичних цінностей, - пригадує про перші дні знайомства з журналістом Олександр Урін, нині доцент кафедри правознавства Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського, а в берумні 90-ті - довірена особа кандидата в народні депутати Вадима Бойка. -

Вадим запросив мене на телебачення, сам провів екскурсію, познайомив з колегами, раптом його викликало керівництво в сусідній кабінет. Двері за собою він лише трошки прикрив, тому ми стали свідками тиску на нього з вимогою сюжет про перепоховання Василя Стуса демонструвати тільки в чорно-білому кольорі й принципової позиції Вадима. Він не поступився принципами, показав все в кольорі й такої кількості синьо-жовтих прапорів у Києві Україна і світ після 1920 року не бачили! А згодом теж в «Гарті» були вперше показані документальні кадри з канадського фільму про голодомор 1932 – 1933 р. р."

У своїй книзі "Народження і гартування демократії у Кременчуці (кінець 80-х – І полов.90-х р. р. ХХ ст.)" Олександр Урін також описав, як Вадим Бойко (наш земляк, який був родом із сусіднього містечка Світловодська) балотувався до парламенту країни першого скликання: "Дуже важко сьогодні уявити вірогідність перемоги на виборах без біл-бордів, сіті-лайтів, багатотиражних агіток, газет, радіо-телереклами, шалених фінансових ресурсів, оплати агітаторам, підкупу виборців. Проте, тоді саме так і було, проявлялись перші паростки справжньої демократії на виборчих перегонах. Неймовірна активність громадян, сотні зустрічей у дворах, на підприємствах (частіше біля заводських прохідних), в організаціях, до яких кандидат в нардепи з довіреними особами добирались переважно тролейбусами; мітинги, дебати на майданах, майданчиках та в палацах культури; рукописні або малотиражні листівки, набрані на друкарських машинках тощо.

Ніяких політтехнологів, досвідчених організаторів передвиборчих перегонів, фінансових можливостей, транспортних та інших технічних ресурсів у нас не було. Водночас, нас об`єднувала прихильність до демократичних цінностей, соціальної справедливості, самовідданість, ентузіазм, щире прагнення реальних змін, хоча були і дещо романтизовані, завищені очікування, консолідація однодумців навколо гасла «так як було жити не можна!». Навколо Вадима Бойка згуртувались його довірені особи та різновікові групи підтримки. [...]


Доводилось прихильникам Вадима Бойка з КрАЗу «підправляти» і адміністративні агітки опонентів. Наприклад, над центральною прохідною автозаводу партійне керівництво розмістило величезний портрет секретаря парткому КрАЗу з приписом «Автозаводці голосують за. П.Ф.Ломоносова!». Тричі в ночі «невідомі» активісти, незважаючи на посилену охорону, домальовували на одязі зірки Героя Радянського Союзу, натякаючи на схожість з колишнім генсеком КПРС Л.І.Брежнєвим, «обвішаним» такими нагородами. Кожного ранку над такою недолугою агітацією потішались працівники заводу, які поспішали на роботу. Після цієї провальної агітації, відмовився від статусу довіреної особи «зіркового» кандидата зав відділом автоматизації КрАЗу О.Кудрявцев та «не помічав» як його колишній працівник Ю.Титаренко розмножував на обладнанні відділу агітки за В.Бойка. Коли така «зірочка» через сильний вітер потрапила ще й на лоба П.Ломоносова, «портрет-агітку» прибрали на вимогу його самого, проте, свою негативну роль це встигло зіграти.

Тим часом виборчі перегони йшли повним ходом, все більше прихильників В.Бойка самі приходили в наш штаб (кафе «Казка»), або підходили після зустрічей та пропонували різноманітну допомогу. Здивував якось один дідусь, який приніс яблучка та наполегливо запрошував Вадима додому на борщ, бо без нього бабуся до хати не пустить (ледве умовили перенести цей гостинний обід на інший час, бо поспішали на наступну зустріч). Мешкав Вадим в готелі «Кремінь», звідки хтось з нашої команди його супроводжував до штабу чи місця чергової зустрічі, були погрози, провокації, тому одного його ми не залишали. Харчувався він теж з нами, де прийдеться, частіше вдома чи у членів команди, наших друзів.



Саме таким: простим, людяним, відкритим для спілкування, підзвітним громаді й запам'ятався народний депутат Вадим Бойко Кременчуку.

На жаль, на сьогодні майже не лишилося журналістських передач, які знімав Вадим. Вони зникли з архівів з невідомих причин.

Не так давно на широких просторах інтернету О.Урін відшукав інтерв'ю, яке давала нашому землякові примадонна Алла Пугачова після її візиту до Чорнобиця в 1989 році. Тож маємо шанс не лише побачити унікальні історичні кадри, а й почути рідний голос Вадима...



Царство Небесне, дорогий колего!

Спочивай з миром!

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрованний користувач
Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм именем.

Хочеш коментувати новину?

Створи тему на форумі

Кожна людина, підприємство чи організація, згадана в наших публікаціях, має право на відповідь.

Надішліть листа з текстом, який би Ви хотіли оприлюднити, вказавши своє ім’я та прізвище, а також посилання на новину чи інформацію, на поштову скриньку: reporter@rkr.in.ua

Анонімні листи не розглядаються

Будемо також вдячні за доповнення чи уточнення новин

   
 

Партнери сайту

 
 
Програма Плюс
 
   
 

У вигляді календаря

«    Листопад 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 

У вигляді списку

Листопад 2017 (79)
Жовтень 2017 (132)
Вересень 2017 (100)
Серпень 2017 (127)
Липень 2017 (130)
Червень 2017 (91)
 
   
 

Корисні телефони

 
   
   
   
 

Курс валют

 
 
Загружаємо курс доларавід minfin.com.ua…
 
   
   
 

Скачати

 
 
Перейменовані вулиці Кременчука
pereymenovan-vulic-kremenchuka.docx [29.44 Kb] (завантажень: 158)
Заява про реєстрацію бази персональних даних
скачати безкоштовно zayava.doc [252 Kb] (завантажень: 201)

Про доступ до публічної інформації
Закон України
zakon.doc [121.5 Kb] (завантажень: 134)
 
   
 

Партнери сайту


Магаполис



Бизнес-атлас Кременчука
 
Медіа-центр "Репортер"
Тел. для пропозицій: (0536)780879
Разробка сайту web-студія СтроимWeb
Використання опублікованої на сайті інформації у будь-якій формі можливе виключно з посилання на сайт http://rkr.in.ua. Обов’язковим є також посилання у вигляді гіперссилки на сайт «Репортер» http://rkr.in.ua, відкритої для пошукових систем, під час цитування інформації сайту з інших ресурсів.