Репортер » Персона » Оксана Цокур

Оксана Цокур


11-06-2013, 12:03
 (голосів: 15)
Оксана Цокур
Нинішня телеведуча ток-шоу «Наголос» телекомпанії працює на «Візиті» дев’ятий рік. У журналістику потрапила ще студенткою. Тож ази професії доводилося опановувати, як прийнято говорити, «в полях».

– Я взагалі не мала ніякого уявлення про телебачення, – розповідає Оксана. – Родом із Комсомольська, а до Кременчука приїхала навчатися. Для того, щоб винаймати квартиру, потрібен був підробіток. Спочатку прийшла в газету, але невдовзі з’явилося місце кореспондента на «Візиті» і мене після двотижневого стажування взяли на роботу. Але доводилося усьому навчатися у колег.

– Що було найскладніше в ті часи?

– Та не можу сказати, що були складнощі. Хіба що страшнувато було вести перший ефір. Мені усього дев’ятнадцять, пропрацювала півроку... Це був 2004 чи 2005 рік, після Помаранчевої революції. Тема стосувалася намірів Жеваго будувати металургійний комбінат «Ворскла-сталь». На ефір прийшло аж одинадцять учасників, депутати, солідні люди.

– Впоралася легко?

– Так, виявилося, нічого складного немає. Страшно було наважитися зайти в студію, відчувала величезну відповідальність. А вже коли почався ефір, усе само собою виходило. Як не дивно, мені складно вести ефіри російською мовою. Хоча у побуті я часто спілкуюся російською, моя мама росіянка. Але в ефірі треба швидко орієнтуватися й коли ти багато років користуєшся на роботі українською, швидко перекласти щось не так уже й просто.

– Я помітила, що ти завжди береш інтерв’ю українською. Тобто це не з почуття патріотизму, а з прагматичних міркувань?

– Я люблю українську. Та й з посадовцями легше спілкуватися, бо часто доводиться використовувати якусь спеціальну термінологією, наприклад, «видатки першого кошика». Як це звучить російською? Зі звичайними людьми, коли виїжджаю на скарги абощо, спілкуюся тією мовою, якою говорить співрозмовник.

– Твої сюжети дуже легко відрізнити від інших. За надзвичайною гостротою. Здатність помічати недоліки – вроджена чи це вже прийшло з досвідом?

– Насправді я люблю писати позитивні сюжети. Але якось останнім часом вони рідко трапляються.

Якщо «глибоко копати», у мене десь є загострене почуття справедливості, але не до такої міри, як скажімо у Альонки Івко. Я відчуваю потребу боротися з несправедливістю по відношенню до когось, а не стосовно мене. Якщо, наприклад, у супермаркеті мені трапиться товар із закінченим терміном реалізації, я не піду сваритися чи відстоювати свої права. А ось коли треба за когось заступитися, усе виходить само собою.

– Часто доводиться чути якісь неприємні слова у відповідь на критичні сюжети?

– Ні, дуже рідко. Таке може трапитися тільки у спілкуванні з чиновниками. Коли одну й ту ж інформацію чиновники намагаються подати з позитивного боку, а ми – критично. Ну, як же ми не розуміємо їхніх намірів ощасливити людство! Скажімо, коли йдеться про підвищення вартості харчування в навчальних закладах. Управлінці скажуть: «Це чудово! Обіди стануть більш калорійними». А ми ж розуміємо, що батькам це додаткове навантаження на їхні і так скромні доходи.

– Тобто коли ти слухаєш якусь інформацію, скажімо, в мерії, то відразу на неї дивишся під кутом зору інтересів простої людини?


– Це якось виходить рефлекторно. Напевне, професія наклала свій відбиток. Я прийшла на «Візит» майже відразу після школи, мама, дивлячись мої сюжети говорила: «Донечко, ну всі ж люди як люди, а ти то на смітнику, то до бомжів ходиш». А мені дійсно часто доводилося виїжджати на скарги в не надто привабливі райони міста. І поступово, певно, змінився світогляд. Дивитися на світ очима інших людей – це те, що в мене заклала моя робота, мій колектив.

– Як почуваєшся останній рік, у період відкритої війни мера проти телекомпанії? Чи складніше стало працювати?

– Мені не стало складніше. Напевно, тому що в нас такий колектив. Ми в курсі подій один одного. Кожен допомагає іншому. Навпаки, ця ситуація нас якось зблизила. Жартуємо: негаразди примушують нас працювати краще, швидше й веселіше.
А те, як до нас ставляться представники влади, я не беру близько до серця. Єдине, що не подобається останній рік, коли чиновники дозволяють собі якісь негарні, некоректні висловлювання, відверто образливі. Причому відбувається це на офіційних заходах, публічно, коли увімкнені камери… Оцього я зрозуміти не можу.
Як би там не було, якщо не подобається щось у матеріалі журналіста, прийди й поговори з ним, виклади свої аргументи. Скажи: ось тут ти маєш рацію, а тут неправий. Але такого здебільшого не буває. Їх дратує просто сам факт того, що ти побачив їхні порушення і сказав про це в ефірі.

Розмову вела Юлія Билина
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрованний користувач
Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм именем.

Хочеш коментувати новину?

Створи тему на форумі
   
 

Партнери сайту

 
 
Програма Плюс
 
   
 

У вигляді календаря

«    Листопад 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 

У вигляді списку

Листопад 2017 (79)
Жовтень 2017 (132)
Вересень 2017 (100)
Серпень 2017 (127)
Липень 2017 (130)
Червень 2017 (91)
 
   
 

Корисні телефони

 
   
   
   
 

Курс валют

 
 
Загружаємо курс доларавід minfin.com.ua…
 
   
   
 

Скачати

 
 
Перейменовані вулиці Кременчука
pereymenovan-vulic-kremenchuka.docx [29.44 Kb] (завантажень: 158)
Заява про реєстрацію бази персональних даних
скачати безкоштовно zayava.doc [252 Kb] (завантажень: 201)

Про доступ до публічної інформації
Закон України
zakon.doc [121.5 Kb] (завантажень: 134)
 
   
 

Партнери сайту


Магаполис



Бизнес-атлас Кременчука
 
Медіа-центр "Репортер"
Тел. для пропозицій: (0536)780879
Разробка сайту web-студія СтроимWeb
Використання опублікованої на сайті інформації у будь-якій формі можливе виключно з посилання на сайт http://rkr.in.ua. Обов’язковим є також посилання у вигляді гіперссилки на сайт «Репортер» http://rkr.in.ua, відкритої для пошукових систем, під час цитування інформації сайту з інших ресурсів.